Той голос млоснополиновий,
Я відчуваю смак його снігів,
І блиск його такий знайомий
І незнайомий... Сонце розчинив
Той голос мерехтить у думці,
Лоскоче цвяхом серця тремкий спів,
Роздріблює зболілі смутки.
О, хоч би ти навіки занімів...
Завмер, помер чи зник у снах безодні,
І більше не чіпав моє єство.
Щоб в тихій і спкійній прохолоді
Моє весняне знову розцвіло.
***
© Copyright: Анна Черненькая, 2009
Свидетельство о публикации №109102507752
Свидетельство о публикации №109102507752
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.