Вiршi довгi, мов жiночi ноги
(Iгор Павлюк)
Скажіть, бо не збагну цього сама, —
Питання варт шекспірівської драми, —
Чому поети (винятків нема)
Закохані у себе до безтями?
У кучері (в Єсеніна такі ж!),
У вірші довгі, мов жіночі ноги.
Своє — за злото, інше — ні за гріш.
І часто всує поминають Бога.
Беруться вчити, як на світі жить,
Загнать коня в якусь ворожу Трою,
Як птахові літати, рибі плить,
І як нам Україну «обустроїть».
Пиши чи ні, виходить на одне,
Хтозна, де патологія, де норма.
А щодо ніг і віршів — головне
У тім не довжина, а зміст і форма.
І не кричіть: ату її, ату!
Через літа нащадки нас розсудять.
З ногами клопіт — довші не ростуть,
А вірші, з ласки Божої, ще будуть.
Свидетельство о публикации №109102507085
Обожнюю жіночі довгі ноги!
Але ж Мінздрав завжди наполягає,
Що розмір значення ніякого не має...
Прочитав все нове у Вас. Кожен Ваш вірш -
як завжди - високого гатунку.
Відгукуюся на цей, адже можна й
пожартувати!
Ваш В.К.
Владимир Кошкин 15.11.2009 17:42 Заявить о нарушении
Натомлені до знемоги,
заколисані снами
сказали жіночі ноги:
"Тільки між нами!"
Жартом на жарт!
Леся Романчук 15.11.2009 18:34 Заявить о нарушении