Торкаюсь розлуки думками

Слова, наче подих ранкової миті,
І пестять, і щирістю в серці бринять,
Мов розкіш волошок у спілому житі -
Від чого ж сльозини на віях блищать?

Блукає по думах непрошений смуток,
Неначе весняний легкий вітерець
По дивній блакиті очей-незабудок,
Які промовляють коханням сердець.

Торкаюсь розлуки думками  зі страхом.
Мовчи, мій коханий. Як серце тремтить...
Мов ясеня листя стривожене птахом,
Що в вирій із рідного краю летить.


Рецензии
Очень душевно и глубоко!
Какой красивый язык!
Самое интересное, что всё понятно! - очень сильная энергетика!
Счастья и любви, Валентина!

Светлана Шиманская   28.08.2010 12:11     Заявить о нарушении
Светонька, спасибо за особое чувствование «энергетики» и за то, что сердцем уловили неповторимую мелодичность украинского языка! Светлых Вам наитий!

Валентина Чайковская   29.08.2010 08:29   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.