Моё детство - на украинском языке

       Поема

Я із школи йшла додому
Через поле, ліс і сад.
Через шлях, такий знайомий,
Недалечко  вже мій склад.

По дорозі йшов дідуся,
Весь старенький, як той світ.
Підійшов він, оглянувся,
Тай розплавився, як лід.

- Ти куди, моя дитино,
В цю дорогу йдеш одна?
Ще в таку лиху годину,
Не весела й не сумна!..

- Я додому йду, дідусю,
Сім  кілометрів всього,
Я нікого не боюся,
Йду до дому, до свого.

Я додомку повернуся,
До хатиночки зайду,
Жде мене моя матуся
В цю годину, я прийду.

Теплий борщик вже парує
Та шматочок пиріжка,
Мамка вже мабуть сумує,
Бо доріженька важка.

- То ж учись, моя дитино,
Здобувай усі знання.
Не забудь і на хвилину
Нашу зустріч, навчання.

Побуваєш ти в далеких,
В тих країнах і краях.
По дорогах, та нелегкіх,
Ти пройдеш по всіх шляхах.


А додому повернутись,
Вже не знайдеш тіх доріг.
Ой, як тяжко позабутись,
Та ступить на свій поріг.

...Кожен день ми йшли швиденько
Здобувати навчання.
Ой, коли ж то було, ненько,
Ті дарованні знання.

З року в рік ходили в школу
По дорогах майбуття.
Інколи впаду додолу,
Та й заплачу, як дитя.

А тепер на мерседесах
Тих дітей везуть скоріш.
А наук по всих  адресах,
Там і Лондон, і Париж.

Ще малі мовляють діти
Не на наших язиках,
І куди ж прогрес той діти,
Хто це знав, в яких віках?!.

Все то добре, та тихенько
Ті думки приходять знов.
Як було колись добренько
Без чужих отих всіх мов.

Після школи йдеш по полю,
Та розмовоньку ведеш:
З колосочком, до тополі,
Та добро в руках несеш.

Де ж тепер отой дідуся,
Що казав мені про все?..
Знову десь сюди вернувся,
Знову десь любов несе.


21.09.09
Греція, о. Кріт