Моє дитя росте,
Воно щодня не те,
Воно щодня нове,
Воно щодня росте.
Чи то мені почулося,
Що діти всі однакові?
Моє дитя всміхнулося,
А потім вже заплакало.
Воно щодня не те,
Воно щодня росте.
Мої маленькі пальчики,
Мої рожеві п'яточки,
Мій хлопчику-стрибайчику,
І доня — носик в цяточку.
А п'яточки підуть собі
У білий світ дорогами.
Великі вже, не втримаєш
Батьківськими порогами.
А в хаті тато з ненькою
Залишаться, мов сироти.
Побудьте ще маленькими,
Не поспішайте вирости.
Моє дитя росте,
Воно щодня не те,
Воно щодня нове,
Воно щодня росте.
Мое дитя
© Copyright: Леся Романчук, 2009
Свидетельство о публикации №109102404433
Свидетельство о публикации №109102404433
Рецензии
Стихотворение, как звон погремушки над кроваткой, аж рукам стало тепло.
Спасибо за солнечную ностальгию!
Светлана Мулюкова 28.11.2009 01:47 • Заявить о нарушении
Спасибо за солнечную ностальгию!
Светлана Мулюкова 28.11.2009 01:47 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.