Розкидала по свiту нас доля,
Наче вітер насіння кульбаб.
Всі ми Вищій підкорені Волі,
Кожен з нас і господар, і раб.
В серденьку моїм Жовтневе
Ясочкою нiжною завмерло.
Зоряними спогадами свiтлими,
Пiснями матусiними рiдними.
І волинські гаї світанкові
В сни приходять у шатах обнов.
І сплітаю гирлянди любові
Краю чистих озер і дібров.
В синiй далi зникає Жовтневе,
Наче з квіття ранкова роса.
Тішить спогади юність рожева,
I застигла кришталем сльоза...
В серденьку моїм Жовтневе
Ясочкою нiжною завмерло.
Зоряними спогадами свiтлими,
Пiснями матусiними рiдними.
Жовтневе
© Copyright: Валентина Чайковская, 2009
Свидетельство о публикации №109102203971
Свидетельство о публикации №109102203971
Рецензии
Як жаль, що слив не достае
мэни сказаты,
якэ чудовэ дитятко твое
нэ зможу пэрэдаты...
Феликс Куперман 24.10.2009 20:43 • Заявить о нарушении
мэни сказаты,
якэ чудовэ дитятко твое
нэ зможу пэрэдаты...
Феликс Куперман 24.10.2009 20:43 • Заявить о нарушении
Слова, наче подих ранкової миті,
І пестять, і щирістю в серці бринять.
Мов розкіш волошок у спілому житі...
Від чого ж сльозини на віях блищать?
Валентина Чайковская 24.10.2009 21:57 Заявить о нарушении
І пестять, і щирістю в серці бринять.
Мов розкіш волошок у спілому житі...
Від чого ж сльозини на віях блищать?
Валентина Чайковская 24.10.2009 21:57 Заявить о нарушении