* * *
Чорний вечір ступає дворами важкою ходою –
Як чекає на нього обпалена літом земля!
І я вдячно сприймаю липневу п’янку прохолоду,
А стежками минулого вітер тужливий гуля…
Давній гріх, наче птах, гострі крила зловісно розкинув,
Осоружною тінню чатує моє забуття…
Я його не зрікаюсь – від того не менша провина,
Щоб той гріх замолити, не вистачить мого життя.
А на обрії сили втрачає улюблена зірка –
Так втрачають яскравість і пристрасть мої почуття.
Я втомилася жити. Але і вмирати так гірко,
Не пізнавши таємної суті земного буття.
украинский цикл Чорний веч р...
© Copyright: Нелли Топская, 2009
Свидетельство о публикации №109102202614
Свидетельство о публикации №109102202614
Рецензии