Будди

Ніч стука у вікно, бо спать пора,
Та мрія серця підняла вітрила,
На струнах ліри щось невтомно гра
І кличе в край, що я колись відкрила.

Не знаю де, - на небі чи в мені,
Існує світ, де я завжди щаслива,
Збуваються всі прагнення земні,
Бо там не знають слова «неможливо».

Ростуть там трави й квіти запашні,
Джерел є безліч, гомінкі діброви,
Лунає сміх там, музика й пісні,
Звучить ласкава щиросерда мова.

Оселі дуже гарні та споруди –
Талановиті майстри і митці
Їх збудували, - вмілі люди-будди*,
Художники, поети, мудреці…

У них простий та витончений побут,-
(Такий буддизм для знаючих незвичний!)
Чудові речі, меблі, одяг, посуд…
Панує смак лірично-естетичний.

Краса й Любов керують почуттями,
То ж кожен майстром прагне швидше стати:
Прекрасні речі, створені руками,
Тут дуже люблять ближнім дарувати.

Якщо у кого є в чому потреба,
Про неї не нагадуючи двічі,
В потрібний час все матиме, що треба,-
Достатньо ближнім глянути у вічі,

Мені тут добре, - я у себе вдома, -
Така ж, як всі, - Сім'ї своєї гідна,
Вродлива й сильна, з тіла зникла втома,
Звучить тут: - «Любий», «Рідний», «Рідна»…

… Пора в сувору дійсність повертатись,
Де між людьми стосунки зовсім інші…
Та будемо на краще сподіватись,
Бо мрійник Хронос**  теж читає вірші


*) Будда – (санскр.) буддха – просвітлений
**) Хронос – в древній міфології – Бог часу.
                23.02.2009р