так нестерпно печуть...

так нестерпно печуть відголоски твоїх сновидінь
протинаючи серце вогняним невидимим списом
ти складаєшся з криги та крові пітьми та промінь
вогняної вологості звуків що вписані в книзі

невід'ємна частина повітря думок почуттів
оповитих криваво-червоною стрічкою часу
мої руки замерзли а ти їх очима зігрів
без електрики дров та блакитного руського газу

і благають думки не лишай їх набутої сили
тільки руки твої допоможуть підвестися вгору
розпалімо вогонь що не спалить нам янгольські крила
і пірнемо в безодню чуттєвості наче у море

не корися пітьмі ми частина інакшого світу
ми залишимо слід на пергаменті серцебиття
поміж нами немає зими тільки сонце та літо
бо в щасливих людей воно плине до скону життя

проникай в мої сни сподівання та мрії
не згрішить моє серце немає бо в цьому гріха
тільки дотиком вуст твої скроні зігрію
в лабіринтах душі оселилась пекельна жага

що від ніжних обіймів потроху й поволі стиха
загортаючись враз в оксамитове марево ночі
відчуваю твій доторк в якому розтанути хочу
та не завжди на користь працює невпинний дзиґар...

(21.10.2009)