До поета

Сріблиться день в січневій хуртовині.
Зимову хугу вітер виграє.
Мов павутинням сплутав трави іній,
Мороз по шибці пензликом снує.

В цих візерунках дивні є картини -
Казковий витвір холоду на склі.
А за вікном палає кущ калини
Загравою на сиво-білім тлі.

            ***

Три незабутні дні.
Три ночі найжагучі.
Зірок травневий вальс,
Де кожен крок - життя.
Це диво без прикрас,
У котре вірить хочу.
До безміру бажань,
До самозабуття.

           ДО ПОЕТА
               

Читаю вірші... Перечитую ізнов.
І кожен раз, мов в перше, відкриваю
Джерельну у душі твоїй любов...
Пісенну, наче бризки водограю.

Коли прийшла вона? В які часи
Торкнула ніжне серце первозданням?
Щоб світ відбився в крапельках роси
Неперевершено високого кохання.

Цей щедрий дар - Господня благодать.
Вона під серцем матері ясніла.
Щоб квіти слів в поезії вплітать
І до високостей здіймати крила.

Люби! Кохайся! А веснянок білий цвіт,
Що пелюстками впав на твої скроні -
Благословення Боже славних літ,
Перлинки щастя у твоїх долонях.