Соц. людян ть

       

На пожовклій старій дійсності
Намальовано кожну посмішку,
Кожну видавлену посмішку,
Протокольним сюжетом мобільності.
Нашу надто фальшиву людяність,
Наші сльози акторської бідності,
Недозволену втрату гідності,
Таку награну світовідданість.
Протоколом німим складено
На пожовклій старій буденності,
Задля раціональної чемності,
Те, що чимось колись задано.
Але хто нам нав’язує правила?
Хто складає канони естетики,
Захищає закони етики?
Може той, кого смерть прославила,
Може той, хто війною червоною
Намагався добро коїти,
Чи расизмо - нацизм загоїти,
Закладавши померлих вагонами.
Хтось один, на себе ставлячи,
За купюри зеленого кольору,
Колись бувши попом, чи столяром,
Зараз здатен криваво і гаряче
Повести за собою тисячі,
За свої плагіатні принципи,
Одягнули вони лінзи би,
Закриваючи погляди крисячі.
Ми майстри руйнувати забруднено
Свої власні важливі цінності,
Уникаючи соц. бідності,
Бо без грошей ніким не будемо.
На багатомільярдній буденності
Кожний подих і крок закріплено.
Для людей вже минуле загублено,
А земля, під покровом чемності,
Пам’ятатиме кожну втрачену
І знеславлено розтоптану,
Нашу гідність, безцінню куплену,
І самими собою страчену.
На пожовклій старій дійсності
Намальовано кожного столяра,
Так і твориться наша історія,
Протокольним сюжетом мобільності.
Кожна зіграна світовідданість
Не зостанеться непомічена,
Будьте завжди і скрізь ввічливі,
Бо того потребує людяність.