На збитих кол нах
Я більше не в силах просити пробачення
За те, що тобі я була не потрібна,
За те, що для тебе я стала не гідна
Й хвилини сухого, німого побачення.
Я більше не стану прохати прощення
За те, що тебе покохала шалено,
За те, що чекала ночами, сміренно,
Твоїх телефонних промов без натхнення.
Я більше не в змозі терпіти з безоднею
Твої невідверті, пусті обіцянки,
І бути у ролі брудної коханки
Ще гірше, ніж бути роками самотньою.
Я більше не стану на збиті коліна
Твоє самовпевнене серце втішати.
Ми люди, а спарюємось, як примати,
Дорослі, а розуму менш, ніж в дитини.
Пробач, я не можу тобі приклонятися,
Хоча і кохаю тебе до нестями...
Та я не дозволю тобі, мій коханий,
Із серцем моїм непокарано гратися.
Я просто втомилась чекати дзвінків
В той час, коли ти при мені обіймаєш
Самотніх жінок, хоча впевнено знаєш,
Ніхто ще тебе так, як я, не любив.
© Copyright: Дария Байр, 2009
Свидетельство о публикации №109102006890
Свидетельство о публикации №109102006890
Рецензии