Марсова долина

      Долина Офір

      Широка долина Офір,
      далекого Марса планети,
      так як і Еріка, здивувавала мене...

      Я хочу сон мій спокійно
      і тілько сам і самостійно
      відбивати, одним лиш поглядом,
      по горизонтових рожевих просторав.

      Хочу чути холодні ночі
      замороженого Сидонія
      -- прорізуючи мої надра...

      Пісковики жовто-коричневі
      торкати хочу -- чути удар
      по моїм тілі... Щоки румяні,
      від холоднечі, аж зеленіють.

      На тій планеті, рожевого кольора,
      морозостійко кріо-генетичного стану,
      прожити дні остаточного діяння,
      можливо тако бути? Ось то і питяння!..

      Густого туману морок
      впадає на широкі долини
      -- немовби синява пелюшка,
      в собі огортає, наслідок дитини.

      А десь далеко. З другого боку,
      невдачні флеші мерехтіють...
      Виблискують, із під тонку тканину,
      тоненький шар свого повітря

      І так ми думаєо далекі Інфініти
      зворотно (обратні) сами на собі
      -- вертятсья безперестанно...
      Великий експансивний пузир!

      А ми, людство не певно вірогідне
      -- малий секрет цьогож-то пузиря.
      Та й нас, усе більше розгортають,
      а хто незнаєм, як пергаментову рослину.

      26 листопад 2007