Я уривками снів тобі виткала килим...
Розкуйовджені хмари застигли на схилах.
Ми напишемо долю на чистім папері,
Перед смутком і горем закриємо двері.
Тільки блискавка спогаду хмари розвіє,
Наче теплою ковдрою плечі накриє.
Закричала б від болю, що серце картає,
Але зойк зупиняють мелодії з раю.
Долинають вони крізь пекельну безодню,
Де немає наразі ні кисню, ні водню.
Чорний крук задивлявся в заплющені очі,
Залетівши в кватирку мою серед ночі.
Але потім побачив там сталу мінливість,
Надприродну природність й корисну шкідливість.
А на дні він побачив джерельце з життям
І слова: "Я нікому ТЕБЕ не віддам..."
(18.10.2009)
Я уривками снiв тобi виткала килим
© Copyright: Алёна Губина, 2009
Свидетельство о публикации №109101808003
Свидетельство о публикации №109101808003
Рецензии