вона не хотіла порушувати гармонію
цих стін що настільки вже
звикли до її присутності що сприймати
так само гостинно ще когось просто
не могли
вона чекала і боялась
водночас
квітів весільної сукні посмішок
розчарувань очікувань мрій
слабкості дитячих сліз побоїв
складання протоколів болю
самотності гнітючого спокою
гіркий смак пекучої заздрості
разом з всеохоплюючим страхом
пронизував її тіло щоночі
і відразу зникав коли до неї долинали
гучні звуки подружньої сварки
що їх вона чула з сусідньої квартири
вже не один рік поспіль і щораз
здригалася від огиди і слів що раптово
виникали в її голові
З ТОБОЮ МОЖЕ БУТИ ТАК САМО
вона чекала і боялась водночас
замкнувшись в своїх самотніх стінах
як равлик в мушлі плекаючи свій біль
і постійну втому від нездійснених бажань
вона не була егоїсткою
або божевільною
вона була
просто
маленькою жінкою...
(18.10.2009)
Апологiя самотностi
© Copyright: Алёна Губина, 2009
Свидетельство о публикации №109101806859
Свидетельство о публикации №109101806859
Рецензии