Високість ваша, владний мій королю,
Правителю нахабний та жорсткий,
Але чи можу дорікати долі,
Коли без вас життя як світ пустий.
Сама на вдачу інколи зухвала,
Корюся й учиняю часом бунт,
Клянуся не боятися опали,
На рани потім накладаю джгут.
Тоді у Бога прошу я терпіння,
Щоб зрозуміти, та іще молю
Не сил, бо проти власного сумління,
Королю мій, я вас раптово вб’ю.
На щастя в грудях ваших добре серце,
Не камінь мертвий, не залізний брухт,
Поволі відтає, тоді сміється
Із мене та усіх моїх причуд.
Жаркий ваш погляд, посмішка сонцева,
Кільце тісне обіймів ніжних рук,
І я неначе справжня королева
Торкаюся сміливо ваших губ.
Висок сть ваша, владний м й королю
© Copyright: Катя Андриенко, 2009
Свидетельство о публикации №109101803305
Свидетельство о публикации №109101803305
Рецензии