Телечудеса
Увімкнув я телевізор, відійшов:-ой, нене!!!
Що воно за голова дивиться на мене?
Жодним оком не моргне, тільки розмовляє,
А під його побрехеньки ще й музика грає.
Жінка каже, що ота голова лікує.
- Ти здуріла!... – кажу їй, і тиць йому дулю...
Він нічого не сказав, бо таки ж далеко,
Тільки жінка розкричалась:- Не трож чєловєка!
Як прокинувся я вранці й, аж забракло мови,
Палець став як макогон, отакий здоровий.
Жінка плаче з переляку, й головой колише:
- Ой чому ж не показав ти йому дещо інше?...
Показав... А щоб тій жінці у печінку трясця...!
Відлетіло... Ще й, до того ж, рубець розсмоктався...
Телевізор я тепер зовсім не дивлюся,
Бо зустрітись з головою сильно я боюся.
Тая чудо-голова сильно так чаклує:
Скалічила мені руку, й позбавила... щастя.
© Copyright: Анатолий Плетень, 2009
Свидетельство о публикации №109101801912
Свидетельство о публикации №109101801912
Рецензии