Розквітнула пишна троянда,
Казкове їй збулось життя.
Не мила і слава, і радість,
Сама ж бо давно сирота.
Незнала ні матір, ні батька,
Не знала з родини куща.
З чужого зростала нащадком,
На добрих, на панських харчах.
Прищеплена в раннім дитинстві,
Зросла полонянка в раю.
Від домішок в грунті не чистім,
Втрачала природність свою.
Казковою квіткою стала,
Згубивши духмяність по вік...
... усі, хто свій рід забуває,
У панських хоромах живе.
Чужинське життя приміряє,
Втрачає в нім щастя своє.
Полонянка
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109101707941
Свидетельство о публикации №109101707941
Рецензии