Метеосвідчу: зима буде довга,
Щиро наповнена стомленим сріблом.
І ніби повітря від сліз вологе…
Холод у шию встромляє ікла.
Може, комусь цього року легше
Певні рахунки чи сни заморозити,
Я ж не кохаю нікого врешті,
Я відправляю серця на розтин.
А з неба розстрілюють пластівцями
білими. Я відкладаю весла
до літа. Але, здається, між нами
Вже крига скресла.
17.10.09
крига скресла
© Copyright: Александра Очман, 2009
Свидетельство о публикации №109101703172
Свидетельство о публикации №109101703172
Рецензии