Мов блискавка, захована у хмарі,
Він вибухне, він вихлюпне із меж,
Він буде, він записаний в сценарій,
Той чорний день, коли ти не прийдеш.
Достоту, то — твоя остання пісня,
А я — тебе шукала між усіх.
Ми — ніч і день, вода й вогонь, ми — різні,
Мов щастя і біда, мов плач і сміх.
Хто тому винен: доля, Бог чи люди,
Не зна ніхто, і ти не знаєш теж,
Та буде, конче, неодмінно буде,
Той білий день, коли ти не прийдеш.
Ти так боїшся влади над собою,
Все зважуєш, усе кладеш на карб,
З останньою осінньою любов'ю
Згорить свободи неоцінний скарб.
Іще одна із драм, незнаних людям,
Іще одна з невидимих пожеж,
Що спалахне, що достеменно буде
В той... просто день, коли ти не прийдеш.
Той... просто день...
© Copyright: Леся Романчук, 2009
Свидетельство о публикации №109101700121
Свидетельство о публикации №109101700121
Рецензии
Сильно!!! Лесю, таку поезію я розумію, таку поезію люблю. Коли емоцію заповнюють усе твоє єство і викликають почуття. Ти ніби переживаєш із автором його стан душі. Дякую Вам, Лесю, за приникливі вірші.
З ніжністю,
Таня
Татьяна Левицкая 18.10.2009 00:26 • Заявить о нарушении
З ніжністю,
Таня
Татьяна Левицкая 18.10.2009 00:26 • Заявить о нарушении
Дякую, Таню, що читаєте і сприймаєте, для таких читачів і пишу.
Леся Романчук 18.10.2009 11:15 Заявить о нарушении
Леся Романчук 18.10.2009 11:15 Заявить о нарушении