Я зачиняю двері за тобою,
І ти ідеш у світ, де ще нема
Для мене місця. Тихою ходою
Іде услід мій спокій. Твоя тінь
Крадеться із глибин того свічада,
Що милувалось ніжністю обійм,
Що наших слів акорди сріблострунні
На нотний стан записувало радо,
І засинало стомлено над ранок,
Коли світанок свічку погасив.
Я зачиняю двері. Ти відходиш
В непевний світ, який ще не знайшов
Мені у нім ні місця, ні наймення.
Я зачиняю дверi за тобою
© Copyright: Леся Романчук, 2009
Свидетельство о публикации №109101607506
Свидетельство о публикации №109101607506
Рецензии
Ах, як легко на душі, як у Волошина: нет радости светлее чем печаль. А Ваш сум, Лесю, якийсь осяяний ніжним світом.
Так довго не заходив до Вас на сторінку, так багато нових віршів, а я все православний альманах збирав, сьогодні відніс рукопис єпіскопу, не знаю, чи благословить він, чи ні.
Иван Нечипорук 12.11.2009 23:42 • Заявить о нарушении
Так довго не заходив до Вас на сторінку, так багато нових віршів, а я все православний альманах збирав, сьогодні відніс рукопис єпіскопу, не знаю, чи благословить він, чи ні.
Иван Нечипорук 12.11.2009 23:42 • Заявить о нарушении
Намагаюся наввіть сумувати весело, іване, суму у світі й без мене досить.
Молодчина Ви, стільки працюєте на поетичній ниві. Чи благословить єпископ - не знаю, а Господь - точно. Кожна праця на Його славу є благословенна.
Леся Романчук 14.11.2009 19:39 Заявить о нарушении
Молодчина Ви, стільки працюєте на поетичній ниві. Чи благословить єпископ - не знаю, а Господь - точно. Кожна праця на Його славу є благословенна.
Леся Романчук 14.11.2009 19:39 Заявить о нарушении