Хочу до тебе долетiти,
Але не можу: ти зоря,
Моя ти зiронька єдина,
Тебе дiстати хочу я.
Ти промiнь свiй, один, маленький
Вiддай менi хоч на хвилину,
Зiгрiю ним своє серденько,
Зiгрiю, як малу дитину.
Я стану хмарою у небi,
Дощем осiннiм буду литись,
Щоб доторкнутися до тебе,
В твоїх обiймах загубитись.
Я стану сонечком яскравим,
Своє тепло, свою журбу
З вогню душi тобi дiстану,
В твої долонi покладу.
Я долечу до тебе з вiтром,
Прийду з весняними громами,
З маленьким нiжним першоцвiтом,
Ясними й теплими ночами.
Ти озирнись и подивися:
Тут я –твоє сумне кохання,
Воно благає: «Зупинися,
Здiйсни усi мої бажання!»
Лети до мене, моя зоре,
Моя ти зiронька єдина.
Для тебе я здолаю гори
I нiч перетворю на свiтлу днину.
Весна 1998
Хочу до тебе долетiти...
© Copyright: Анеточка Незабудкина, 2009
Свидетельство о публикации №109101400658
Свидетельство о публикации №109101400658
Рецензии