Тридцатие годи
І
"Чорний ворон" літав селянськими стежками
хапав незадоволених людей колгоспами.
Були куркулі — селяни спосібні до праці
вмирали однако. Чужих були ворогами!..
ІІ
"Його забрав чорний ворон", казали.
А де він подівся.. Ніколи не знали --
простим селянином він був. А чому
він шкідливим зробився? Тай кому?..
Тому що він був українець? Та славу
свойого народу у собі він носив?..
Козак Полтавець він був!.. Нестор
-- свободу кохав чумацького роду.
ІІІ
Ось так було у роках тридцятих.
Україна позбулася волі своєї --
вжитків небуло. Сама лиш недоля.
Та повно, від краю до краю, горя.
А люди їли, як можливо, лободу.
Небуло ж хліба. Все на ряду --
аж до частиці, за кордон висилали...
Із голоду серця селянів випухали!
Селяни бідні, а також і поміщани --
як мухи -- не люди, серед нечистого
повітря в десятки падали і умирали.
Ось так зрадили Україну. Марнували.
ІV
Тирсу ізмішували з мукою
щоб пирогів більше пекти
та голод члунка обдурити
- булож потрібно іще жити.
Бабуся, мати та дідуся -- усі
над сином плакали й чомусь
їх сльози нікого не торкались
бож усі разом сумувались...
Померлих очі не закривались.
До них брати не доторкались.
Й могили землею закидались;
молитися нікому не давалось.
V
Часів негідних ми незабудем --
коли радянщину нам будували.
Ми хочем славну Україну мати,
яка плекалаб за людину. Неня
наша свобідна. Без воронів --
чорних, червоних -- летальних.
травень 18, 2008 р.
Свидетельство о публикации №109101205298