Зоряна канонада

Коли сидиш над прірвою в диму

   Ледь стримуючи напади нудоти,
                Вдивляючись у опівнічну млу,

Де біснуваті друзі-ідіоти
    Шаманські мандри згадують твої,

Стає на мить примарно зрозумілим
    Що зірки на морськім глибокім дні
              Зірвалися з хиткого небосхилу
                Аж зовсім не даремно,
Й залюбки
Прохаючи тебе замружить очі

І відпустивши серпню всі гріхи,
Заледве впасти в простір злої ночі!
 
Підтримати веселий зорепад
Сміливим прикладом,
миттєво загубивши
Останні мізки на посталих в ряд
Зубатих скелях у солоній тиші!...

...Не ворушись...
         Летить іще одна -

Вона тебе підслухала напевне
І зістрибнула з свого анти-дна -

                Лови її руками й пести ревно!

Та потім знову хочеться хильнуть,
          Піти до друзів, щоб із ними пихнуть
                І зірку показати їм свою -

Загадане - здійсниться!
                Світ затихне...

08.2009