Нiколи вже не станеш моiiм свiтлом,
Нiколи вже не будеш моiiм небом...
i спогади про тебе-майже стихли
I мабуть розумiю,що так треба...
Десь поруч,а тепер тебе немае,
На кого я дивитимусь сьогоднi?
Вiд свiжого повiтря-ти вмираеш,
Над вiтром-сигарети не законнi...
Боятися нема чого,не буду...
Я бiльше не цiкавлюся тобою
Та все,що з нами було-не забуду..
I навiть не тiкатиму вiд болю...
Я стала кимось iншим i завмерла,
I думала надiйi не розбитi...
Та тiльки но розмяла своii нерви,
Для мене твое серце вже закрите..
На небо пiднiмати буду крила,
На землю опускатимусь ногами
Бо мабуть я одна цього хотiла,
Та щось занадто сильне е мiж нами......
Нiколи вже не буде того смiху,
Нiколи вже не бачитиму очi...
I на моiiй дорозi зовсiм тихо,
I бiльше я такого,вже не хочу.........
Нiколи
© Copyright: Сабина Сливинская, 2009
Свидетельство о публикации №109101107712
Свидетельство о публикации №109101107712
Рецензии