Називали зорею-зiрницею

Називали зорею-зірницею
І горнулися до тепла.
Величали мене жар-птицею.
Може, нею колись була.

І жила собі, сонцем сяючи,
А у підсумку — лиш зеро,
Адже кожен хотів, прощаючись,
Залишить на згадку перо.

А до щастя не знала шляху я.
Може, щастя — до сивих скронь
Жить малою сірою птахою
Поміж теплих твоїх долонь.


Рецензии
Дуже цікавий вірш, хоч вбийте мене, але лише класична поезія може доставити й естетичну, й духовну насолоду. Гарно...

Иван Нечипорук   22.10.2009 00:30     Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.