Як клопіт набрид, весь нікчемний, домашній,
під цокіт копит льється борщик вчорашній,
під цокіт копит, не під блаж, притаманних,
під цокіт копит, у чобОтях, незванних,
не радуйся, дівчино, бо то - довічне,
слухать, мовчать і казать, - чоловіче,
вже ж схаменись, бо вже плаче природа, -
де ж мій талан та і де ж моя врода,
де ж є спокоіння і де нагорода?
За діток молюся, молюсь за онуку
дай, Боже, спасіння, дай, Боже, дай руку...
ВЗ.КИЕВ
ДАЙ, БОЖЕ
© Copyright: Вениамин Зафт, 2009
Свидетельство о публикации №109101103581
Свидетельство о публикации №109101103581
Рецензии