Заманулося старому
Дурня собі грати,
Жінку рідну лишив вдома,
Сам пішов гуляти.
До крутого ресторану
Тягне молодичку,
Тобто ввів себе в оманну
Через гарне личко.
Дуже хоче догодити,
Щоб скакнути в гречку:
Подарунок, гроші, квіти,
Ще й свічки до речі.
На столі всього багацько:
М'ясо, риба, птиця,
Страв мабуть аж кільконацько!
Не їсть молодиця!
«Ну ж бо, киця, ось на спробуй
Карася в сметані,»
Вона ж дивиться з-під лоба:
«Хочу марципани!»
«Гей, несіть офіціанте,
Як воно там зветься,
Ще й червоне Алекате
Воно легко п’ється.»
«У нас, соррі, кожен знає
Вибір бездоганний,
А того, на жаль немає
Чого хоче пані.»
Облизнулась молодичка
Як кіт на сметану,
Чи як то коза на гичку…
Дід увесь розтанув.
«Котику, дивись но вбік,
Он на того пана,
Подаруй його мені,
То є марципани»
* * *
Ось і маєш на прощання,
Діду авантюрний,
Марципанове кохання,
Коли граєш дурня.
Заманулося старому дурня соб грати
© Copyright: Катя Андриенко, 2009
Свидетельство о публикации №109101102435
Свидетельство о публикации №109101102435
Рецензии