Адам?

Нова Єва

Що ж мені робити, як Іванко
Хоче мого серця, та й усе?!
Довго ще ходити на світанку
Буде попід тином з чебрецем.

Поза вчора сплів віночок з рути,
Тиждень тому мальв весь двір наніс.
Та чомусь не можу я збагнути,
Чи краса моя йому... чи в серце – біс?
…
Що б таке придумать, як екзамен...
Щоб уже те „пан або пропав”...
Знаю! Під вінець зі мною стане,
Зможе як тих яблучок дістать.
…
Може, Єва теж так міркувала?..
І Адама перевірила колись...
Ну й нехай вона тоді пропала!
Рай – лиш післясмертна нині вись.

Лебедева Светлана







 

Що ж мені робити, як Марічка
З серця мого пішки, та й потому
Через всі оті чортокулички
Рветься бідолашная додому

Як не хоче ні слівця почути,
Ані в ніч глибоку, ані в днину,
А натомість гарбузяну смуту
Тичить наполегливо у диню!

Чи краса моя їй більш не до вподоби,
А чи біс кудись її заніс?
Щось натужно треться об утробу,
Наче натфілем по ребрах вгору-вниз.

От і вию вовком з недолуги,
І кадик в горлянці аж тремтить,
А печінка бідна від натуги
Збільшена, волає бо болить.

Я б узявся виконати мрію -
Камбалу із дна, хруща з вікна,
Небанальну і цікаву дію -
Я б узявсь, та вистачить хіба?!

Що б таке кремезне заподіять,
Ач хоча б навіки не зачах
Вогник, що у її м'яких віях
Завжди так виблискує в пітьмах.

З'їсти півтора кіло пломбіру?
Принести зотридесят троянд?
Відібрати у Архвея ліру
І злабать для неї краков’як??

О! Здаеться, зна одного змія,
Він сидить, мов в там якись черв'як,
Біля яблучок із дерева надії,
Чи там знань, чи якось наче так...

Тож піду вполюю того гада,
Фруктів повні пазухи наб'ю.
Хіба ж треба кращої принади
Щоб звитягу довести свою?!

...І пішов! І воплював!!
І втріскав
Аж по вуха! Отакі діла!
Й хрумотіло
Немовля в колисці
Яблучка познань добра і зла.
 

09.2008