Казка

Назад, десь років так із двісті,
Хотіли в гори йти туристи.
І гори, звісно, звались Кримські,
А не якісь там Альпи римські.
Залізли в гори вже високо,
Проте орла побачить око,
Що всі вони зайшли у ліс.
Один сказав: «Це що за біс?!!»
Під ясеном лежав ведмідь,
Такий, що й годі уявить:
Весь білий, мокрий, мов сніжок,
Що щойно випав і намок.
На щастя, він був дуже добрий,
І хлопець - хоч куди хоробрий.
Історію він розповів цікаву,
Поки на вогнищі варили каву.
«У Еколандії я був король,
Але одного разу дужий троль
Схотів загарбать мій народ.
Повів на мене він свій флот.
І йшла запекла боротьба
Десь років три, чи, може, два.
Давно все те уже було
І може зовсім загуло.
Нажаль, в державі моїй власній
Знайшлися ласі до багатства.
За гроші тролю показали
Таємні склади і підвали.
Крізь них провівши своє військо,
Вночі напавши дуже різко.
Узяв мене й усіх в полон,
І прив’язав нас до колон.
А потім десь з’явивсь чаклун,
Сказавши: «Трам-парам-парум!»
Усіх перетворив в тварин.
І ми розбіглись до рівнин,
До гір, до рік і навіть до морів.
Мне ж лиш троль до клітки посадив.
І хизувавсь що короля спіймав.
Багато вже разів тікав.
Та повертає мене троль у клітку все одно.
Триває це все дуже вже давно.
І щоб його здолати треба знать
Розгадку його загадки. Та розум мать».
Туристи вирішили враз допомогти.
Ведмідь сказав куди іти,
Й поніс їх речі на своїх плечах.
У небі закружляв прекрасний птах,
Показуючи їм дорогу в хащі.
Через добу знайшли печери пащу,
І без вагань зробивши тільки крок
Вони потрапили на інший бік зірок.
В чарівний світ ведмедя-короля і чаклунів,
Незвичних рік, долин і велетнів-лісів.
І дуже скоро підійшли вони в столицю,
Де троль зробив свою в’язницю.
«А-а-а! Знову ти нахабний волоцюга!
І знов привів з собою друга!
Та не одного - цілих п’ять!
І загадку всі хочуть розгадать?!!
Ну спробуйте, якщо не боїтеся!
Якщо ж ви схибите: «Ведмідь! До клітки повернесся!»
А ви, туристи, підете до палача!
Уважно ж слухайте! Га-га!!!
«Де б ти не був, ти хочеш бути тільки в нім»
«Все дуже просто - «Рідний дім» -
Сказали це - і зникнув троль.
Де був ведмідь - з’явивсь король.
І весь його народ з морів, з полей
Перетворився знову на людей.
Король туристам дуже дякував тоді,
Пропонував залишитись в його землі,
Проте туристи в відповідь казали:
«Ваша Високосте! Ви загадку позабували!
Ми краще підемо собі додому,
Бо серце туга тисне вже по ньому».
Король на пам'ять давши їм прикраси,
І попросив не забувать людей цієї раси,
Провів туристів до проходу,
Який був чимсь по типу броду
Між їхніми двома світами.
Через добу туристи розійшлись поміж хатами.
На пам'ять залишився тільки опис їх пригод.
Колись історія здійснить ще неймовірний поворот...