Прилетіла зозуленька.
На яблуню сіла.
Підкинула дитинчатко
Шпаку у шпаківню.
- Зозуленько, сестро
Хіба ж ти не мати?
Чи не болить в тебе серце
Дитя віддавати.
-Болить люди, болить рідні.
та що маю вдіяти.
Одній мені в лихім світі,
Дитя не підняти.
Нема в мене сили.
Домівки немає.
Я й сама по людям,
Хоч біль серце крає.
Що у чужому гніздечку,
Дитя виростає.
Виросте зозуленятко.
Будуть дорікати,
Що зозуля мати.
Зозуля
© Copyright: Татьяна Новик, 2009
Свидетельство о публикации №109100606149
Свидетельство о публикации №109100606149
Рецензии