Таки нема – де їм переболіти
останнім могіканинам надії.
Вони допалюють у люльці літа
те непригублене. Воно ще тліє,
бо я не смію раптом холодніти.
Переривається вагітність мрії,
порожньо в клітці – катакомбно світу.
Де з уст метелик, від якого млію?
На масці – маска, в піднебіння – сухо
впирає недоказане й крикливе.
Дорога терпелива, бо терниста.
Не янгола у катакомбах слухав,
а вигортав золу. Волосся сиве.
Такі то спогади – на серці чисто.
3 Жовтня 2009
Сонет XXVI
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109100300744
Свидетельство о публикации №109100300744
Рецензии
Юро, це сповідь!!!
Вражає!!!
З повагою,
Таня
Татьяна Левицкая 07.10.2009 00:14 • Заявить о нарушении
Вражає!!!
З повагою,
Таня
Татьяна Левицкая 07.10.2009 00:14 • Заявить о нарушении
Аби на серці було тепло, Тетянко, аби на серці...
Сонетно,
ЛЮ
Юрий Лазирко 07.10.2009 01:54 Заявить о нарушении
Сонетно,
ЛЮ
Юрий Лазирко 07.10.2009 01:54 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.