Птахи покинули лани, бо осінь,
Пора летіти в пошуках тепла.
Вони полинули далеко в просінь,
Але одна злетіти не змогла.
Не те щоб полетіти вже несила
Не те щоб крила зламані, не те.
Ії прозоре небо полонило,
Воно буває тільки тут таке.
Маленьке та сміливе серце пташки
Не хоче залишати рідний край,
Тут пахне медом, квітнуть тут ромашки,
Та тільки тут втішає водограй.
Коханий вітер з нею в цьому небі
Співав пісні, та більше за життя
Любив зимову птаху і не треба
Чекать , що хлинуть ріки каяття.
Щаслива птаха у обіймах вітру
Дарила пестощі, немов весна.
Вони літали поки гріло світло,
А потім : «Мила, скоро вже зима!»
І він ставав дедалі холодніше,
Та птаха все одно не відліта,
Співає, тужить, кожен день тихіше,
Не хоче край кохання залишать.
Зимова птаха
© Copyright: Елена Радькова, 2009
Свидетельство о публикации №109100304546
Свидетельство о публикации №109100304546
Рецензии