Усі, усе і трішки горя –
Оце, мабуть, моє життя,
Що дарувала мені доля,
Що часто лине без пуття.
О сльози неба! Мої руки
Не можуть з вами бути знов.
Вони закриють мої губи,
Щоб більш не линуло промов.
Щоб ваше тіло не торкалось
Моїх пороків в дивних снах.
А сонце спить. Воно дізналось
Життєву кількість переваг.
Нехай не буде обіцянок,
Тих милих, тихих, ніжних слів.
Та я живу й не перестану
Любити сяйво своїх снів.
Життя
© Copyright: Яна Синюра, 2009
Свидетельство о публикации №109100207900
Свидетельство о публикации №109100207900
Рецензии