Аби лиш крові на чорнило стало,
а для лампади – ночі при іконі.
В копальні ока крихітний кристалик
збирає, наче бите скло, синонім
до слова, що довічно коротало,
та не знаходило себе безоднім.
Його, бувало, білим присипало,
його і ним – вбивали негосподньо.
Але пташино тим, кому вже сили
згубили точку дотику земного
і небом розчинилися по світу.
Без них, та ясно – смерть у груди билась,
в куті лампада колисала Бога,
таки нема – де їм переболіти.
2 Жовтня 2009
Сонет XXV
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109100206181
Свидетельство о публикации №109100206181
Рецензии