Сонет XXIV
в забитім капищі, де світла амбра
не проникає і не пахне кмином,
а плісняву вдихають тиші зябра,
на ніч стуляють очі херувими
та висихають сльози канделябрам.
Тут ллється невимовне уловимим
і тамбурно на дах плететься мантра.
А серце в мандрах, в пошуках амброзій,
де залягають вітру абразиви.
Я поділяю з небом сутінь сонцепалу.
Сліди поезії, дорога в прозі
повзе до капища тонким курсивом.
Аби лиш крові на чорнило стало.
30 Вересня 2009
Свидетельство о публикации №109093005381
Аби лиш крові на чорнило стало...
Колись надряпала:
"Вірші пишуться не кров'ю, я чорнилом,
лиш чорнило те чомусь завжди червоне..."
Кіць, якщо можна, не плісень, а пліснява (москалю ти єден!)
Леся Романчук 30.09.2009 20:19 Заявить о нарушении
Дякую, за "плісняву" - виправив.
Ти мого і-мила не отимувала, чи зараз просто часу немає...
З теплом,
ЛЮ :)
Юрий Лазирко 30.09.2009 22:37 Заявить о нарушении
Леся Романчук 30.09.2009 22:51 Заявить о нарушении