Дуетний поголосник лермонтовського мотиву

Вранішнє і вечірнє

... и звезда с звездою говорит...
М.Ю. Лермонтов

Червоні-червоні хмари
Заслали шатром неозорим
Західний обрій полів.

В очах твоїх - небо червоне.
В руках твоїх - грає сопілка.
В волоссі твоїм притулок
Знайшов собі стомлений вітер.

Якщо з хмаринкою тихою
Не випливеш вранці в небо -
Як знатимеш, де спочивала
Вранішня зірка ясна?
Якщо з приливом небесним
Ти не повернешся в море -
Як знатимеш, де скінчився
Шлях невгамовних хвиль?
Якщо не підеш зі мною
Назустріч вечірньому сонцю -
Як знатимеш, де осипалось
Проміння його дощем?

Кожного ранку на сході
Займається день творіння:
Спливає вранішня зірка
З глибин першозданих потоків.

Ступаєш неспішно й співуче
По всій широті землі,
По всій неосяжності неба.

Змикаєш у коло єдине
Порізнені барви і звуки.

Ранкових пісень пелюстки
Згоріли у сонця багатті,
Розвіявся попіл пахучий
З надхмарного вівтаря.

Хай з кожної порошинки
Пісня нова пророста -
Пісня, яка надвечір
Визріє в діамант.

Там, де змикається небо
І чотири сторони світу,
Де згорнулись у ріг золотий
Чотири брати-вітри,
Де тримають склепіння часу
Многоокі безсонні велетні -

Там стрічаються дві зорі.
Невловима мить - блискавиці
Розлітаються іскрами знов,
Кожна знає свою дорогу
В океані могутніх шумів.

А на денці небес зостаються
Діаманти земних пісень,
Проростають сліпучим сяйвом.

Крона музики плавно кружляє
В танці радіснім дня і ночі,
У ладу з півтонами сестер.

1994