Осiнь передчуттiв
Листям рясним зустрічає
Тих гостей, що по воді
К нам приходять з криком чайок.
Стогін вітру у душі,
Порожнеча йде степами.
Всі дерева та кущі
Похилилися борцями,
Що в сирій землі лежать
І лиш спогадами линуть
Крізь віки, що так біжать,
На прадавню Україну.
Вийду в сіру далечінь
Із туманом привітатись,
Скажу вітерцю: «Спочинь!
Ще не раз за шаблі братись…»
А за пагорбами снів
Нас чекає вільна воля,
Та не чути там пісні,
Що співає Дике Поле.
А я знаю, що робить:
Треба Райдугу шукати,
Щоб напровесні століть
Гідну зброю в серці мати!..
29.09.2009.
Свидетельство о публикации №109092908050