Буває часом все зникає.
Буває якось все мина.
І в цю хвилину світ блукає
У проміжках кохання и зла.
Усе біжить кудись невпинно,
Міняє барви для життя.
Але не все живе провинно
У ціх країнах небуття.
Ми мов дерева, що зів’яли,
І прагнуть бути, як трава.
Але, на жаль, життя забрали,
І спалахнула вся вода.
Життя, життя-це лиш моменти,
Картина щастя, де зима…
І прохолода… Аргументи…
Усе блукавше знов зника.
З’явилось щось. Мабуть це радість…
Але, напевно, це печаль…
Так-так, це гіркість, і вже марність
Шукати щось про явність. Жаль…
Бува часом все зника
© Copyright: Яна Синюра, 2009
Свидетельство о публикации №109092907242
Свидетельство о публикации №109092907242
Рецензии
Дуже гарний вірш. Відчувається його сумна мелодія. Дозволиш запропонувати його моїй дочці - вона шукає вірші сучасних поетів для прослуховування в Карпенка-Карого?
Екатерина Францевна Котлярская 07.10.2009 12:10 • Заявить о нарушении
Екатерина Францевна Котлярская 07.10.2009 12:10 • Заявить о нарушении