«Я на кордоні. Міняю сім-карту…»
Ниточки рвуться у телефоні:
«Я – на кордоні». Я на кордоні…
От і скінчилось. Фініш – на старті.
«Я на кордоні. Міняю сім-карту».
Змінюю серце. Господи, варто?
Може, змінити Всесвіту карту?
Хутір Михайлів – поділ умовний,
Болю обабіч хутора повно.
Шпали додому лічать вагони.
Нащо між нами всі ці кордони?
Є лиш єдиний і непорушний –
Навпіл розділить тіло і душу,
Крає надвоє руки і губи
Крик безнадії: любить – не любить!
В’яже нас нитка нетелефонна,
Ми – по один бік цього кордону!
Поки чекаєш, любиш і віриш,
Карту сім-щастя в серці не зміниш.
Чуєш мій голос, світе бездонний?
Я так люблю тебе! Згиньте, кордони!
28.09.09
Кордони
© Copyright: Леся Романчук, 2009
Свидетельство о публикации №109092806044
Свидетельство о публикации №109092806044
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.