Кущі шипшини червоніють,
немов палають, восени
і знов запалюють надію,
що збудуться пророчі сни.
Надія, мов червоний лебідь,
крилом осіннім виграє
і говорити про що-небудь
у серце проситься моє.
Її я радо зустрічаю,
бо говорити є про що:
лише сліпий не помічає,
що ми давно йдемо в ніщо.
Але надію не втрачаю:
закінчиться цей підлий час,
за це життям своїм ручаюсь,
весна розквітне і для нас.
Тож хай шипшина червоніє
як символ наших перемог.
Плекаймо ж матінку-надію -
заради неї й живемо.
Надiя
© Copyright: Юрий Ош, 2009
Свидетельство о публикации №109092805455
Свидетельство о публикации №109092805455
Рецензии