Я йду
Стікає з горлянок стріх.
Я втратіла всіх хто вмер
І не вберегла живих.
Погляд очей моїх
Дорівнює швидкості болю.
Так хочеться капать зі стріх
Лікером терпким на волю.
Шукати не пізнаній шлях.
Хоч певно, шляхів вже досить.
По довгих моїх стежеах
Не варто ходити босим.
Чи варті того стежки?
Відповідь не почуеш.
Залежить від того с ким,
Тими стежками крокуеш.
І ти вже на себе не злись,
Коли уповільниш ходу.
Зміст лиш у тім, щоб колись
Сказати собі :"я йду".
Свидетельство о публикации №109092805045