переклад на нiмецьку 2 Катерина Бабкiна

photo by beregite_lliss
http://silverandglass.livejournal.com/170580.html



Du berichtest – Der Wind brachte Sand auf die Schwelle
Da gebaert sich Was, in  dem Finestrum des Meers
Schwarze Fische hoppeln gedraenglich nach Osten
Durch die blaue Truebheit querueber-querueber
Und dein Tag kommt ungut vor, wie wahnhaft sibyllinisch –
Und das matschige Solo den Rammel auftrommelt
Ist nach Traenen in Abgang, im Koerper - verlorene Federn der Kraehen.
Dies, wahrscheinlichst,  von uns - auch Alles.
Alleinig? Mein jungfraeuliches schuechternes Heimle,
Voll erfuellt mit dem herbstlichen Licht, mit dem Silber des Regen,
Morgens mag ich Zusammensein, doch mit dem Jenem, 
Abends – einfach  verzweifeltes lautloses Heulen,
Sacht weggehen, still stehen, steif stehen, ab- stehen
Bis der Abwehr der Blitzkrieg gewinnet, die bange Heimsuchung.

Und sonst – nichts des Wertes… ah Du, Kacke!
Und sonst absolut Nichts, das gaebe "ne Hoffnung


аудіозапис:
***

Ти пишеш – вітер приніс на поріг пісок,
І щось над морем таке цілий день, як сутінь,
І чорні риби прямують на схід навскок,
Навскіс у просторі синьої каламуті.
І день тобі взагалі як недобрий сон –
Глевка самотність намотує слиз на раму.
І присмак сліз, і мокре пір’я вор;он.
І це мабуть, й усе, що тепер між нами.
А в мене що? Наполоханий тихий дім,
Осіннім світлом, як срібним дощем, налитий,
І зранку хочеться бути із кимось тим,
А звечора хочеться просто тихенько вити,
Тихенько вийти і стати, от як стоять,
Коли долають миттєвий напад, тривожну напасть.

І більше ніби нічого такого – ****ь, -
Нічого більше, що змушує сподіватись.