Десь біль розсіявся, і засіяло
на людній вулиці убоге свято.
Плювали щиро, "Розіпни!" – кричали.
По мамі – серця край, стигмат – по тату.
Кривавить під короною опала,
лицем розчуленим торує вдяка.
Яса на вістря гостре враз упала,
на мить закинулась любов, мов якір.
Тих мов не віднайти – в письмі чи усно,
котрі передали би смерті радість.
Трояндне миро витікає з рани
і змите небо у червленім гусне.
Зірок роздмухані горять лампади,
у діжці бродить тісто для помани*.
* помана – поминальна паска з хрестом
25 Вересня 2009
Сонет XXI
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109092506940
Свидетельство о публикации №109092506940
Рецензии