Натхнення
Мій бог, що робиш ти зі мною?
Немов вертає час назад
Туди, де зорі над водою;
Там, де співали солов'ї
І спів лунав той до світанку.
Рожеві мальви там цвіли,
Гурбою тулячись до ґанку.
Летіли мрії десь у вись...
І всеж собі зізнатись мусиш:
Під силу що було колись -
Зробити з віком не примусиш.
Хай втомлений, та ще люблю
Під дотик губ, коли ще спиться,
Стрічати усміхом зорю...
Та не шукаю вже різниці
Між тою, грань чія чітка,
І тою, що під стать примарі.
На стежках хирого садка
Час вщент стерає навіть гравій.
І тільки пам'яті штрихи
Не стерти, болем де натхненно
Ті очі врізались, в які
Дивитись можна нескінченно.
Свидетельство о публикации №109092400011