Загніздився сум в моему серці:
Цілий день не бачила тебе!..
Звикла ж бо в твоїх очах-озерцях
Бачити збентежену себе.
Бачити, як сонячна усміщка
Розквітає на вустах твоїх,
І вони шепочуть:" Ну хоч трішки
Ти своїми доторкнись до них!"
Я тоді бентежусь до безкраю,
Хоч давно торкнутись хочу їх.
- А ти ними,- у думках благаю,-
Доторкнися сам до вуст моїх.
Жаль, що ті думок тих не читаеш...
Вголос промовляю:"Й не чекай!"
Вьяне квітка усмішки..."як знаеш",-
Мовиш ти засмучений украй.
Ззагніздився сум в моему серці:
Цілий день не бачила тебе!..
Звикла ж бо в твоїх очах-озерцях
Бачити збентежену себе...
Загн здився сум в моему серц
© Copyright: Танюшка Сергеева, 2009
Свидетельство о публикации №109092307629
Свидетельство о публикации №109092307629
Рецензии
Гарний вірш. Хороша думка. От, як би ми все, що думали, встигали сказати. Тільки радив би замінити "жаль", бо це русизм. Українською буде "шкода". Пропоную "Знаю". Звичайно, зміниться зміст, проте, сподіваюся, він не втратиться.
І ще опечатки: "що тИ думок тих не читаеш" та "ЗЗагніздився сум в моему серці".
З повагою. Олег.
Олег Малиновский 31.01.2010 01:18 • Заявить о нарушении
І ще опечатки: "що тИ думок тих не читаеш" та "ЗЗагніздився сум в моему серці".
З повагою. Олег.
Олег Малиновский 31.01.2010 01:18 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.