Муляє очі набрякла на спинах приреченість,
Невідворотність стабільних жовтневих опадів,
А в мене — все добре, і рюмсати недоречно.
Дякую, мамо! Дякую, милий Господе!
Крила пришила із простирадла синього,
Як не зіп*ємось, точно колись політаємо,
І пропливемо в артеріях першого снігу.
Дякую, тато! Дякую, вовча зграє!
Дякую, сонце, за те, що ти прагнеш заходу:
Моя оболонка не буде підступно спалена.
Я слухаю Баха, в валізу скидаю лахи.
Тепер вже Ізольда рушить шукати Тристана.
23.09.09
а в мене - все добре
© Copyright: Александра Очман, 2009
Свидетельство о публикации №109092307359
Свидетельство о публикации №109092307359
Рецензии
