Якесь море

      Якесь море

      Поема бразилійського поета Муріло Мендес
      (Murilo Mendes, 13.05.1901 - 13.08.1975)

      Переклав, із португальської, Щома Микола Опанасочич

      Мене не хоче море,
      чогож-то море огиднює мене, не знаю.
      Це море зовсім незалежне:
      на мене кидає плавці та гниля морські,
      розбитки манекенів та старих паперів,
      на далеко відділяючи судна та русалки.
      Море має ідею надзвичайну про мене,
      все посилає мені повідомлення нахабні
      у бутилочках уже давно забуті та грязні.
      Алеж чомусь скасовує раптово парус 1752
      що плаває в околицях пристані.

      Скасовує парус, також безліч фантомів
      -- Оце я знаю --
      Єдиних -- увічливих, майже нічого не урочистих...
      Неможу вже якось терпіти цього чудаковатого.
      Навіть в другому світі не хочу його знати:

      На моє щастя, вічність уся є чиста,
      немає там ляжі і жалкування там не знають.
      Я буду це бачити охотно -- на великій троянді стоячи,
      одного дня на нього подивлюся -- там у низу;
      Надармо: вичавита губка, каркас байдарки,
      зворотний бік фотографії.

      15 березень 2008 р.