Матер
Матер
Поема бразилійського поета
Августо Карвальо Родрігис дос Анжос
(Augusto Carvalho Rodrigues dos Anjos, 20.04.1884 - 12.11.1914)
Мати
Переклав, із португалської, Щома Микола Опанасович
15.03.2008
Немов хризаліда із яйця виникає
аби в тіло кольорове обгорнутися;
Ось так, ох! Мати, кровію згрязнений — і знову,
у великих болях, вивергнувся із живота твого!
Ти принесла його в цей світ, дала задоволення,
в губах рожевих велика й достаточно ситна цицька
- плодовите джерело цьогож самого молока що
колись годував ефебів — дітей давньої грецької Спарти.
З якоюж пожадливісьтю він це джерело смоктає!
Уже ніхто із красотою не погоджується — а тож ніяк,
якож оця малесенька кровопивця,
коли свокійно п"є собі життя у твоїх ситих грудях!
А щож до мене, я без претенцій, прирівнюю,
такі малесенькі усіх людей річеньки —
з фарфоровим посудом переважної цінности
виставлений тут, в експозиції на вітринах.
Алеж гілка крихка, також бажана бо красива
що в наші дні є начерк на ламких камінцях дорогих,
буде рости, стане чагарником великим —
немовби то володарська й гордовита листяна тополя.
Атмосфера чиста аромним запахом наповниться, та й
сонце засяє — так як було при благотворних епохах колись.
А лев колишній, що розірвав був твої неньки-груди,
цілуватиме, до кінця віку твого, твої благодійні руки.
А тоді, коли уже старенькою ти станеш,
і себе слабенькою ти почувати будеш,
пригадаєш — те що тобі я колись казав,
як під затінком “фікус сікоморус” -- навіки спочинеш!
15 березень 2008 р.
Свидетельство о публикации №109092304027