Я думи пропоную

      Я думи пропоную

      Проста людина я,
      смертельний як усі.

      Шукаю правди по дорозі —
      яку показано простежити мені;
      та їду не будь якимсь споруддям
      а самим усим — буттям моїм...

      Чи до кінця доїду, а чи ні —
      не знаю тай не мрію знати:
      таке не є в мойому сні;
      я хочу їхати лиш, і це усе!..

      А може за кордоном опенюся
      і там впізнаю долю як мою:
      кажуть що у чужих народів
      жиється лутше. Немов у раю...

      А чи то є правда? Тай може
      таке і буде. Тоді менеться горе,
      з очей сльози зітруться. А я?..
      не знаю чи то я. Тай може!..

      Я не учитель космічного сану
      алеж знаю багато законів:
      що потрібні в переробках
      пропану й установки бутану...

      Також, як світ починався,
      не був я і навіть не грався
      коли над водами темний вітер
      - від схода на захід, проривався.

      Проста людина я,
      смертельний як усі.

      Сьогодні, кажуть, що існую...
      Направді ж так себе я сам чую.

      Реальний я, тай думи пропоную
      - чи є можливо щось виготувати
      таке щоби само із себе стало?..

      14 лютий 2008 р.